неділя, 29 березня 2015 р.

Історія походження української мови | Новина | Всеукраїнська асоціація пенсіонерів

Історія походження української мови | Новина | Всеукраїнська асоціація пенсіонерів

Михайло Гаврилюк, перед маріїнською різаниною повчав: дивитися в очі ворогу, не відступати. А там, в шахтарських очицях -лискуча лава, нестерпима тьма смерті: протинали тіла кілками, цілили у тім’я (як нутрій) дубинами, стинали лопатами голови майданівцям... Із «4 сотні» вийшло шестеро. Ряжена старшина якимось дивом здиміла, рядових козаків подосі не кинулися. Подейкують, їх у регіональних наметах, штабелями складали, ще живих: били кийками по п’ятках, ґвалтували, везли в крематорій. Л.Гумільов зазначав, що пасіонарії являються торжества віталізму, рятуючи занехаяність душ пиндючного варварства; потім, - застрашені коти коцькі, од нестерпу поглядів чистильників, йойкають («птх», «герої не вмирають), - валандають про ліквідацію організованих банд добровольців Східного Фронту, оскаженілих провідників задля суспільного спокою. – Кров на устах. Убивають.
Знаєте, як римські легіонери визначали прихід варварів? – навалою по лісах здоровенних смердючих куп лайна, з відро (легіонери споживали чечевицю на крові, тримали форму, од греків перейняли культ тіла). Мене зірвали з лікарняного на «нетелефоннурозмову». Довго-предовго розказували, що допоки я грався у войнушку – кафедрі прийшла удача, взяли молодого перспективного мальчіка, який, ось, у квітні захищається, а мої години віддали матері, яка має годувати дитину, й виривати останній кусень в стражденників – «ганьба». Всі професії прекрасні, у трамваях взагалі немає руля, як раз для контужених. Пропускав то крізь вуха, бо, навіть не чечевиця, в голові, як дехто хотів би. Кров. Побратимів. Там танки теж без руля. Ніхто не переймався порожнім животом, бо «живота ради» перед атакою не їдять, а перманент бойовищ і досі лищить в очицях тьмою смерти.
Денеровець якось повідав ми мрію руского міра – прикопані укропи, усі! Назло, йому, - вижили! Нині - удар від тих, кого прикрили своїми тілами, у тім’я. JE SUIS NUTRIYA? Із самісінького соціального денця позираю на Вас, успішних, без злоби, утішно. Перед очей стоїть резервіст із «Крадійки книг», - його, по демобілізації, забило бомбою. Цікаво, притомні успішно захищатимуться у ВАКах, допоки безхатченки в окопах гнитимуть, то, - кому пришле боженька 100-кілограмову дурепу хати? Але... то інша приповідка. Ваша. Варварська.
PS. Прохання, не перейматися сим постом, строчити відрадні повідомлення. Написав про Вас. Що Вам робити з нами. Нас повернуть тисячі. Нутрій. Давайте, подивимося на це без стенань і проклять, як цікавинку, од Бога. Чи, як у «Бути Богом» («Волхв») Фаулза . У піддавки пограємося. Вами. Не питай за ким верещить міна.

Немає коментарів:

Дописати коментар